Poème de Lina Kostenko (traduction française par Georges Nivat)

Ті журавлі, і їх прощальні сурми...
Тих відлітань сюїта голуба...
Натягне дощ свої осінні струни,
торкне ті струни пальчиком верба.

Сумна арфістко,- рученьки вербові! -
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам.

Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
тобі над полем в небі напишу.

Ô ces grues ! qui trompettent leur adieu...
Et leurs élans comme une partita bleue…
Pluie d’automne qui tendra ses cordes,
Saule, tes doigts en joueront de la harpe.

Ô triste harpiste ! Ô menues mains du saule !
Tu joues à mi-torse enfoncé dans la brume.
Joue-moi, joue-moi la mélodie d’amour,
Celle sans laquelle tous les mots grelottent.

Joue-moi de l’obier le pleur automnal,
Joue-moi tout ce que je te demanderai.
Et moi, clef de grues, pas de violon,
Loin du champ, dans le ciel - je t’écrirai.